Як би ти жив останній день земний???
Як би ти знав, що в вічність відійдеш...
Яким би був твій день оцей... Яким???
Коли б довідався, що завтра вже помреш...
Яка була б твоя остання ніч???
В яких би роздумах тоді перебував???
Як би ти знав- це сто процентна річ
З яким би серцем ти тоді вмирав???
Ось він останній день! І ніч одна!
Куди б направив ти свої думки!
О, ця доба здалася б видатна!
А може темною здалася б навпаки...
Щоб ти робив, коли б все було так???
Останнє сонце... Місяць... Зорі всі...
Не зупинить часу того ніяк!
І бачиш знак у радузі- дузі...
І знаєш все: що так робив... Не так...
І знаєш де збрехав і обдурив...
Не раз і Небо подавало тобі знак!!!
Навіть собі ті таємниці не відкрив...
Останній день... За Небокрай думки!
І хочеться не плакать- сильно вить!!!
Життя бажав прожить би навпаки-
Часу нема... Є переходу мить...
Ти завтра відійдеш... А дітки сплять...
Дружина- чоловік... Ніхто не зна...
Що час підходить... Треба помирать...
Для них це буде сум і дивина.
Холодний піт покрив твоє чоло...
І тікає годинник... Не стає...
Ти пригадав, як добре вам було...
І пульс у скронях ще сильніше б'є!!!
Ще раз пробіг країни і міста
Пройшов народи, де ти побував
Взяв олівець, рішив писать листа
Дружині, дітям щось сказати мав...
Один єдиний вислів: "Вас - Люблю!"
Як штапм, сльоза упала і блищить!
Здається, що це сон! Не наяву...
Лише рука.... Вона чомусь тремтить...
*************************
Лишився лист... Тебе уже нема.
І знову ранок твоє місто огортає...
Життя прожив... Дарма? Чи не дарма?
Чи Бог тебе у Небі привітає???
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1067 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Реальность - Андрей Скворцов Я специально не уточняю в самом начале кто именно "он", жил. Лес жил своей внутренней жизнью под кистью и в воображении мастера. И мастер жил каждой травинкой, и тёплым лучом своего мира. Их жизнь была в единстве и гармонии. Это просто была ЖИЗНЬ. Ни та, ни эта, просто жизнь в некой иной для нас реальности. Эта жизнь была за тонкой гранью воображения художника, и, пока он находился внутри, она была реальна и осязаема. Даже мы, читая описание леса, если имеем достаточно воображения и эмоциональности можем проникнуть на мгновение за эту грань.
История в своём завершении забывает об этой жизни. Её будто и не было. Она испарилась под взглядом оценщика картин и превратилась в работу. Мастер не мог возвратиться не к работе, - он не мог вернуть прежнее присутствие жизни. Смерть произвёл СУД. Мастер превратился в оценщика подобно тому, как жизнь и гармония с Богом были нарушены в Эдеме посредством суда. Адам и Ева действительно умерли в тот самый день, когда "открылись глаза их". Непослушание не было причиной грехопадения. Суд стал причиной непослушания.
И ещё одна грань того же. В этой истории описывается надмение. Надмение не как характеристика, а как глагол. Как выход из единства и гармонии, и постановка себя над и вне оцениваемого объекта. Надмение и суд есть сущность грехопадения!
